...

Ілюстратор-коллажіст Яна Рациборинська: «Всі люди думають у стилі колажу…»

460

Нерідко до колажів відчуваєш симпатію, навіть якщо конкретні роботи незрозумілі без контексту, що їх наповнює. В цьому могли переконатися читачі нашої Facebook-сторінки, коли ми опублікували невеликий альбом з роботами львів’янки Яни Рациборинської, яка погодилася трохи розповісти нам про свої роботи та любов до колажу як до цілого жанру.

— Яно, колаж, очевидно, один з твоїх улюблених стилів. У чому особисто для тебе проявляється естетика колажу, в чому його характерна особливість, яка не властива іншим стилям образотворчого мистецтва?

— Любов до колажів у мене почалася з дитинства, коли я вперше побачила, мене дуже зворушило. 🙂 І потім я зрозуміла, що всі люди думають у стилі колажу: ми щодня бачимо купу різних речей, переживаємо емоції, і все це в голові складається в одну картинку пережитого з різних деталей — і це прекрасно. Це важко намалювати, важко зліпити, а колаж — ідеальний спосіб передати свої відчуття від побаченого. Колаж дозволяє робити все що хочеться, втілити в ілюстрації будь-яку фантазію, безумство чи ідею.

— А як у тебе виникають ідеї колажів, що стає надихаючим моментом, з якого починається нова робота?

— Зазвичай це якась магія — у мене ніколи немає чіткої відповіді на це питання. Натхнення може прийти в найнесподіваніший момент — і виникає купа ідей. Найчастіше мене надихають люди. Це як удар блискавкою: коли ти це відчуваєш, більше не можеш нічого робити — лише сісти та втілити ідею. Хоча зазвичай результат може вийти несподіваний. Замислила одне — вийшло зовсім інше. Робота починається з того, що я сідаю за комп’ютер, і реальний світ перестає існувати.

461

— А які основні «закляття» ти виконуєш, щоб пройти шлях від ідеї до готового колажу? 🙂 Інакше кажучи, на які основні етапи ти можеш поділити свою роботу?

— Перший етап — це натхнення: приходить ідея або задум. Іноді я довго ходжу та обмірковую, а іноді в голові виникає відразу цілий образ. Тоді сідаю та шукаю матеріали, які мені потрібні: відповідні текстури, кольори та, звичайно, головних героїв моїх колажів. Іноді буває так, що я знаходжу стару фотографію готового персонажа і тоді вже починаю придумувати про нього свою історію. Головне відключити реальність, включити музику й дати волю фантазії. Мій дідусь в молодості дуже багато фотографував, тому іноді беру його фотографії. Також дуже цікаво працювати з живим матеріалом, журналами, засушеними листям, газетами, які доступні кожному. Головне не заганяти себе в жодні рамки, об’єднувати матеріал як заманеться: людини приклеювати до тварин, домальовувати птахів, додавати кольору… Моя головна робота нагадує гру і — суцільний експеримент.

— Яку роль у цьому процесі для тебя грає планшет? Реально допомагає?

— Для мене планшет як права рука. Коли я тільки пробувала робити перші колажі, вони були далекі від ідеальності. Але коли у мене з’явився планшет, це миттєво стало помітно за якістю моїх робіт. Те, що я не могла зробити раніше, але дуже хотіла, стало реальним. Тому він для мене як рідний друг. Куди я — туди й він. 🙂

462

— Це вже точно! Ти казала, що твій друг, хоч і працює ще як годинник, але вже «ветеран» — перший «Бамбук». Коли прийде час для купівлі нового планшета, на якій моделі зупинишся?

— Так, перший «Бамбук». Це річ! Мені дуже подобається планшет Bamboo Pen&Touch — бачила в магазині. Ех… 🙂

— Ну, улюблена справа забезпечує здійснення мрій! 🙂 Колажі — це твій основний стиль? У яких-небудь ще стилях ти працюєш?

— Хочу опанувати Ілюстратор і, може, спробувати в ньому помалювати. Поки я працюю тільки в колажі, але давно відчуваю, що можу набагато більше. У мене реально купа ідей. 🙂

***

Яна Рациборинська живе у Львові, виставки її робіт проводилися в Україні, Росії та Білорусі. Працювала з Adidas, українським виданням Esquire. Повну галерею робіт Яни Раціборінской ви можете подивитися на сторінці молодої художниці в «Фейсбуці».